Радехівська районна рада
Радехівський район, Львівська область

Історія району

Нинішня територія Радехівського району у 12 столітті входила до так званого Белзького князівства, яке утворилося близько 1170 року. Воно належало спочатку Володимир-Волинському, а потім Галицько-Волинському князівству. Белз був одним із великих міст на заході Волинського князівства. У сиву давнину з далекого півдня через Радехівщину перейшла орда татар хана Батия, прямуючи на Володимир. Татарська навала та спустошення цієї території привела до великого голоду, що було причиною трирічної епідемії (подібна ж трагедія повторилася і в 1314 році). 

Об`єднане в кінці 12 століття Галицько-Волинське князівство зміцнившись економічно і політично, стало сильним постом на заході руських земель проти натиску німецьких, угорських, польських та литовських феодалів-завойовників. У сиву давнину сюди, з далекого півдня, через Буськ, Стоянів та Сокаль широкою дорогою, так званим «чорним шляхом» проходили каравани купців, торговців. У другій половині 19 століття Радехівська латифундія перейшла до сім`ї графа Бадені, який одружився на дочці Міра. Бадені рахувався сьомим із десяти найбагатших магнатів Галичини. Він був намісником цісаря в Галичині. На згадку про скасування панщини в селі Павлові побудований 4-ох метровий пам`ятник, обеліск якого нагадує давню Єгипетську піраміду з датою 1851 рік. З другої половини 19 століття діє товариство «Просвіта», яке ставило собі за мету відстоювати українську мову та культуру від посягань австро-угорської та московської влади, польських шовіністів. Відомо, що перші читальні «Просвіти» існували в селах Радехівщини у 80-их роках 19 століття.

 

Історія міста Радехів

Понад п`ять віків стоїть на українській землі Радехів — спочатку поселення, потім село, містечко, а в наш час — районний центр Львівщини. У місцевих переказах назва «Радехів» пояснюється словосполученням слів «радо ховатися», оскільки людям доводилося часто переховуватися від ворогів у лісах, болотах та очеретах. Це типова народна етимологія. Насправді ж назва міста має відантропонімічне походження: «Радех» від «Радослав», «Радолюб» тощо. У Х — ХІ століттях Радехів існував як населений пункт. За скупими рядками давніх актів приховані горе, біль і розпач людей - наших предків, що терпіли наругу від гнобителів, чужоземних напасників. 1578 року татари дощенту знищили Радехів, Витків, Полове, Середпільці. У тогочасних податкових книгах навпроти Радехова значиться "пустий".
 
Перша письмова згадка про Радехів датована 1474 роком. Територія, на якій постало місто, входила до Белзького князівства, що утворилося близько 1170 року і належало спочатку Володимир-Волинському, а потім Галицько-Волинському. Белз був одним з великих міст на заході Волинського князівства. На початку XVIII століття Радехів переходить у володіння графа Міра. В Радехові будує він великий палац, який став центром магнатської латифундії. Тут починаються відбуватися торги, і містечко поступово розбудовується і перетворюється в місто. В другій половині XIX століття Радехівська латифундія перейшла до сім`ї графа Бадені, який одружився на дочці Міра. Бадені рахувався сьомим із десяти найбагатших магнатів Галичини. Він був намісником цісаря в Галичині. Він перебудував і розширив палац, насадив парк, побудував оранжерею і наказав обгородити свої володіння трьохметровою кам`яною стіною. Граф Бадені — батько, зробив багато для свого збагачення. На той час діяли в Радехові невеликі промислові і торгові фірми. В 1910 році в Радехові було закінчено будівництво залізної дороги Львів—Стоянів, яку фінансував Бадені. За статистичними даними в 1880 році в Радехові проживало 3555 мешканців. 129 чоловік служили при громадському дворі. На прикінці XIX ст. на початку XX століття у Радехові існував ряд громадських організацій, зокрема товариство «Сільський господар». Протягом 16 років діяло «Грошове товариство друзів шкільної дітвори», метою якого була матеріальна допомога бідним дітям незалежно від їх національності та віросповідання. Також діяло «Братство тверезості». 

З другої половини XIX століття діє товариство «Просвіта», яке ставило собі за мету відстоювати українську мову та культуру від посягань австро-угорської та московської влади, польських шовіністів. Читальню в самому Радехові відкрито в травні 1897 року. В листопаді 1912 року відбулося урочисте посвячення Народного Дому. Тепер в ньому знаходиться центральна районна бібліотека. 
 
При Народному Домі працювали промислова школа, народна школа, товариство «Рідна школа», «Просвіта», «Сільський господар».